... “Ті ж не танцюють і не п’ють
Чому ж вони туди ідуть?
Що роблять там? Просто сидять,
А як танцюють, ті стоять?”
“Горілки так, вони не п’ють
І не танцюють та ідуть,
Щоби родину привітати
І добрим чимсь посмакувати.
А ми на них і не зважаєм,,
(Що робить вдома в себе знаєм).
Хай як там хочуть, їхні справи,
Знайшов для нас ти ідеали...”
І сумно стало на душі,
Це ті, що мали б буть святі,
Це ті, що мали б бути сіллю,
А не в очах безбожних цвіллю.
Це ті, що мали би любити,
Життям про Господа вістити,
А не сидіти в зборі грішних,
Поміж принад земних, розкішних.
За зло ті мали б докоряти,
З терпінням грішників спасати,
До Господа за них молитись,
А не разом на гріх дивитись.
Не маємо родин цуратись,
Та Бога більш любить, страхатись.
Від Нього нам потрібна мудрість,
Живая віра і розсудність.
На території чужій є правила
І скажуть: “Стій, -
Не легко там щось поміняти, -
По нашому тут мусиш грати”.
І сіль стає вже не солона,
В очах з’являється заслона.
Не так співаються пісні,
Не стає радості в Христі.
Світ не прийме і Бога зрікся,
Відступником ти враз нарікся.
О, не живім, брати, двояко,
Хоч може й обговорять всяко.
За те ми ближнім сіллю будем,
Як їх в молитвах не забудем.
Якщо ділами допоможем,
А йти де гріх, скажіть: “Не можем”.
...Звертаю очі догори,
О, Господи, на цій землі
Дай сили Церкві бути сіллю,
А не безкорисною гниллю!
Комментарий автора: Вірш написаний під враженнями від випадково почутої розмови в автобусі. Двоє знайомих між собою, але з різних місцевостей говорили про весілля, яке наближалося. Один з них сказав, що в однієї з сторін чимало “віруючої” родини, але вони на такі весілля не ходять. “Як не ходять? “Штунди” з нашого села ще й як люблять по наших весіллях ходити!” - здивовано і зневажливо сказала друга людина...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Боль - Pavel Mironov *Чизэл ( врачи г. Донецка открыли франтитную пазуху в правой лобовой части головы. Мне было 19 лет. Франтоэтмоэндотомия диагноз.
Наркоз действовал только 30мин. Операция шла 3часа45мин.
Моя родная мать научила меня с детства молиться Богу. Она рассказывала детям о том, что каждый ребенок имеет своего ангела.,, В трудный час молитесь Господу и Он пошлет вам своего ангела" говорила она. И вот здесь как никогда раньше пригодился опыт молитвы. Тот самый ангел с которым познакомила меня в детстве мама, стоял рядом со мной. Я ощущал невыносимую боль
во время вскытия черепа и чистки. Я кричал и плакал как ребенок. Руки и ноги были привязаны к операционному столу. Слезы и кровь смешались вместе и текли за шею по подголовнику и под меня. Общий наркоз был противопоказан. Вдруг я услышал голос асистента-врача:
,,Павел. Операцию ведет Ильянора Михайловна.У нее ручки как у ангела..." О Боже :,, подумал я, что это случайность, что я слышу это самое дорогое слово (Ангела) во время моей молитвы о помощи к Богу? О нет. Ты здесь Господь!
Операция закончилась. Кто меня может переубедить ,что Господа нет. Двое человек в этом же госпитале с таким же диагнозом, молодые как я, получили заболевание на Черном море в г.Одесса, где заболел и я, умерли.
Меня Господь хранит по сей день.
Остаточные явления перенесенного реногенного менингита сопровождают меня каждый день. Но Ангел всегда со мной. Только Он дает силы для жизни.
Дорогой друг! Не забывай о том,что и у тебя есть Ангел. Не имеет значения, веришь ли ты в это или нет, мой совет тебе-молиться.
Вера - это дар Божий. Она появляется после молитвы.
Не можешь молиться, я буду молиться за тебя, только сообщи кто ты, и о чем просишь молиться.
Бог работает 24часа в сутки,7дней в неделю. Не забудь появиться к Нему на апойтмент. Возможно не придется являться к земным врачам. Желаю здоровья!!!!!!!!!
